Анастасия Козлова,
Новосибирск, Россия
Пришла сюда, чтобы отдавать то, что имею и учиться тому, чего не знаю.
Спасибо!
Известна на сайте Стихи.ру под псевдонимом Кира Шагрон. сайт автора:личная страница
Прочитано 5590 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Чудесно писана природа! Божьих Вам благославений и успехов в творчестве! Комментарий автора: Спасибо, Марина, за доброе пожелание!
Искренне желаю Вам всех благ. Храни Вас Господь.
Вячеслав Радион
2007-07-29 00:34:06
Талант-есть талант.Используйте его больше для славы и величия Господа.Благословений вам. Комментарий автора: Благодарю Вас за добрые слова.
Храни Вас Господь.
Larisa
2007-11-30 10:49:56
Спасибо!Очень реально ощющаешь всю прелесть чудной русской природы. Как будто побывала в русской деревне под Владимиром, куда мы приезжали с мужем последний раз в 1988г
А у нас в Латвии в основном хутора. Благословений Вам от Господа.
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
